Верх. апп. Петро і Павло
12 липня 2010
«Пам’ятайте наставників ваших, що говорили Вам Слово Боже: і дивлячись на кінець їхнього життя наслідуйте віру їхню»
В цей святковий для нас радісний день ми згадуємо наставників, верховних апостолів Петра і Павла. Застановімося над їхнім життям, над їхнім покликанням. Апостоли Петро і Павло були людьми не схожими. Апостол Петро був людиною простою – звичайним рибалкою. Звісно, що в ті часи така праця не передбачала якоїсь особливої освіти або великої вченості. Павло на противагу Петрові був людиною високоосвіченою. Життєвий шлях апостолів був різний. Однак, хоча й різним але також і спільним, тому що обидва вони служили одному й тому самому Богові, що їх і поєднувало.
Так само і тепер Ісус кличе кожного з нас, не звертаючи увагу на освіту, на посаду яку ми займаємо, кличе щоб ми служили у тому стані у якому є, кажучи: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме на себе свій хрест і йде за мною». Бачимо, що без хреста, немає наслідування самого Христа. Щоб Його наслідувати треба полюбити Його, відкрити Йому своє серце, довіритися Йому, співчувати з Ним, терпіти з Ним і задля Нього. Ми повинні також пам’ятати що свою любов до Нього ми також виявляємо через любов до ближнього, бо каже Господь: «Все що ви найменшому з моїх братів зробили, мені зробили». Отже, шукаймо Ісуса у наших ближніх. Бо як можемо казати, що любимо Бога, якого не бачимо, коли не любимо брата свого, який поруч.
Одного разу онуки запитали у бабусі:
– Який родинний дім є щасливим? Щастя здебільшого проростає з малих речей, – прозвучала відповідь бабусі.
Коли твої діти повертаються зі школи і хочуть поділитися з тобою своїми переживаннями, лиши свою роботу і уважно вислухай їхні малі проблеми, навіть, якщо прання білизни мусиш відкласти на наступний день. Бо коли ви не слухатимете про дрібні справи ваших дітей, коли вони хочуть вам розкрити своє серце, то вони ніколи не прийдуть до вас з великими проблемами. Дітям потрібні не великі забавки, а такі малі речі, як: час, щоб їх вислухати, щоб їх зрозуміти; час, щоб допомогти; час, щоб провадити…
– Бабусю, а чому так багато сімей розпадаються?
– Здебільшого через малі справи, – знову відповіла бабуся. Маленькі неприємності, маленькі акти самолюбства, байдужості, нагнітання жалів до когось, все це тяжить на подружжі так, що любов губиться…
– Бабусю, а в чому секрет успіху декотрих подружжів?
– В більшості випадків цей успіх полягає в малих справах, – сказала бабуся посміхнувшись. Маленькі вияви уваги і даруночки любові, слова визнання і похвали, – ці “маленькі речі” творять щасливі незабутні хвилини, які кожне подружжя потребує, якщо воно хоче процвітати. Вони його зміцнюють і роблять тривалим. Дріб’язкові ж – розривають подружній зв’язок частинка за частинкою, поки не знищать його цілком.
І ще було одне улюблене питання до бабусі, а саме: “Що робить нас святими?”.
– Здебільшого, малі речі! Ми постійно відчуваємо потребу робити великі діла для Ісуса. При цьому ми забуваємо, що Ісус сказав: “Хто напоїть як учня одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди” (Мт.10,42).
Маленькі вияви людей, маленькі приємності даровані убогим, відвідини хворих, – Ісус вважає дуже важливими, бо вони зроблені з любов’ю до Нього.
Як бачимо що потрібно починати своє служіння Богові у сім’ї і з малих речей, бо саме вона є складовою частиною нашого суспільства. Кожен з нас повинен бути апостолом і нести Христову вістку для усіх людей, як це робили апп. Петро і Павло. Берімо за приклад їхню мужність, любов і жертвенність. Адже вони віддали своє життя за Слово Боже, щоб ми Його отримали і не тільки отримали, але щоб голосили його наступним нашим поколінням. Тож нехай Господь Бог кріпить нас і дає нам мужність іти за апостолами любові, щоб виконати ось цю заповідь: «Ідіть поміж народи хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь!» (Мт 6.33)
о. Роман Бобесюк
Настоятель храму Вознесіння Господнього
м. Дубно
