Єпископу смакує тернопільський борщ

08 липня 2010

Бухгалтер з Канади вперше побував у Луцьку,

бо саме там відбувся Постійний Синод Української греко-католицької церкви.

Після зустрічі з духовенством УГКЦ він поїхав на гостину

у монастир святого Йосафата, що у Володимирі-Волинському. 

   Насправді єпископ Стемфордський Павло Патрикій Хомницький працював бухгалтером усього кілька років. У 28 років він вступив до новіціату Василіянського чину святого Йосафата у Гленкові (поруч Нью-Йорку) і з того часу життя й душа єпископа Павла належали Богу. Нині владика Павло має у підпорядкуванні 55 американських парафій, великих та маленьких, зі своїми, такими різними, проблемами і радощами. Двічі на рік приїздить в Україну, бо з 2006 року є членом Постійного синоду Української греко-католицької церкви. Павло Хомницький під час візиту у Володимир-Волинський розповів гарною українською, що він, народжений у Ванкувері (Канада), все ж відчуває тугу за Україною.
«Бачив, що володимирські парафіяни, котрі прийшли на богослужіння у неділю, раділи з того, що я тримаюся свого українського коріння», - ділився враженнями єпископ.
   -Владико, ви і справді сумуєте за Україною?
Аби визначити чого найбіль-ше йому бракує серед американського оточення, владика Павло надовго замислюється. Нарешті каже: «У Львові, Галичині чи тут я люблю ходити міськими вуличками і слухати, як між собою перемовляються перехожі. Мені не вистачає того соковитого переливу української мови. Справжньої, без нальоту заокеанського акценту, життєвої, буденної».
   На цьому, напевно, й уся різниця між американськими та українськими християнами. Всі спраглі однаково хочуть Ісусового слова, - говорить єпископ Павло. - Американські українці з трепетною жадобою зберігають Україну: мову, традиції, молитви. Але так само, як і в Україні, є люди , що до церкви не ходять взагалі. «Вважаю, що у вас так склалося через тривалу заборону влади провадити церковну діяльність, мало людей нині знає взагалі, хто такі греко-католики, американців від церкви відволікають інші проблеми. Добробут, високий рівень життя, доступні світські зваби заважають думати про Бога». 
   Неабияк подивувала владику Павла й звичка володимир-волинців одягати на богослужіння у храм вишивані сорочки. ,, Діаспора робить таке вкрай рідко, хіба що на дуже великі свята,” – розповів владика й додав, що сам дуже любить ці сорочки. Має їх декілька, більшість – подарунки добрих людей, а одну, найдорожчу, вишивала мама. Втім, Україна близька йому не одними вишиванками та мовою, єпископ зізнався, що дуже любить тернопільський борщ, особливо той, де багато буряків. 

За матеріалами http://mistovechirne.in.ua/index.php/podii-i-faktu/901-2010-07-08-08-07-32