ДУБЕНЧАНИ ВІДВІДАЛИ ЗАМКИ УКРАЇНИ
22 серпня 2010
21 серпня відбулася поїздка «Замками України», яку організував о. Роман Бобесюк, настоятель храму Вознесіння Господнього м. Дубно. Поїздка проводилася з метою кращого пізнання культурно-історичної спадщини України. Участь брали 25 чоловік. Відвідали замок у Підгірцях, а також монастир ЧСВВ, де ігумен Віктор тепло
зустрів нас і дав нам можливість помолитися у храмі біля чудотворної ікони. Підгорецький монастир ЧСВВ, що здавна звався Пліснеським має дуже цікаву історію.
Так був він заснований у 1180 році. Першу монастирську церкву і монастир було збудовано коштом княжни Єлени на південно–західній околиці Пліснеська. Історія розповідає, про княжну Єлену, що мала певну недугу (яку саме - невідомо). Коли вона молилась до Богородиці, та їй об’явилась підчас молитви і мовила до неї, щоб вмилась в джерелі, яке почало бити з під Її ніг. Коли княжна вмилась, то захворювання минуло, а вдячна княжна в подяку побудувала монастир і храм Преображення Господнього, бо Пречиста була повита світлом як Ісус в часі Преображення. Даний історичний факт підтверджує і відповідний текст меморіальної таблиці: «Високопреподобна княжна Єлена, дочка великого князя Всеволода, у 1180 році цей монастир вперше заснувала, який опісля ясновельможний Станіслав Конецпольський, Воєвода Сандомирський, відновив, надалі найясніший Ян ІІІ, король Польський, щедрими дарами обдарував та надав привілеї. Теж саме зробили королевичі Констянтин і Якоб. Саме тому вдячні монахи цього монастиря, про ці їх добродійства пам’ятаючи, і викарбували цю меморіальну плиту».
Цей храм простояв аж до 1706 року.
В 1726 – 1750 рр. – спорудження сучасної монастирської церкви. Архітектурний комплекс монастиря: двоповерховий будинок келій, церква – пам’ятка барокової архітектури галицької школи ХVIII ст.
21 квітня – 24 вересня 1692р. в історичних джерелах вперше зафіксовані чуда від стародавнього образу Пресвятої Богородиці в церкві с. Голубиця. Після чого єпископ Йосиф Шумлянський своєю Грамотою від 14 квітня 1694р. проголосив ікону Чудотворною і наказав Її перенести до Підгорецького монастиря, що звався здавна Пліснеським. З 21 квітня до 24 вересня 1692р. Образ Пресвятої Діви плакав ревними сльзами, також в чудесний спосіб захистив обитель від татар, які тікали від неї поспіхом, у 1770 р. та охоронив від «морову пошесті». Люди зцілялись біля образу, навертались до Бога. Образ сприяв віднові любові у сім’ях і т.д.
Одного разу зцілився молодий граф, який впав з коня під час ловів і неміг після того більше ходити. Він наказав принести себе до церкви перед ікони, а після молитви перед образом вийшов своїми ногами з храму.
Коло джерела зцілилась жінка, яка мала гулю під рукою величиною курячого яйця, помивши водою і помолившись до Богородиці гуля зникла.
1754 – 1759 рр. – встановлення великого іконостасу – вівтаря, окраси монастиря, за проектом п. Павла Гіжипцького. В Україні є лише два такі: один у Львові - колишній костел Івана з Дуклі, а тепер церква Святого Андрія Первозванного, другий у Підгірцях.
7 квітня 1754 р. відбулась коронація ікони за понтифікату Святішого Отця Венедикта XIV, Папи Римського, який відповідним Декретом надав головному престолу монастирського храму Привілей повного повсякчасного відпусту. Тобто, кожна Божествена Літургія, відправлена на цьому престолі, надає вірним повний відпуст за умови доброї сповіді і Святого Причастя.
2002 р. зцілилась коло ікони 16 річна дівчина Соломія від раку шкіри, якій медики передбачали жити всього два місяці. Звернувшись до о. Степана Романика – ігумена, який відслужив преред іконою 9 Служб Божих за її здоров’я - вона одужала. Лікарі засвідчили – що це не могло статися природнім шляхом.
2003 р. чоловік зцілився від цирозу печінки, коли він захворів то його полишили сили, його вага становила 46 кг., це менше від половини того, що він важив. Після ревних молитов коло ікони, його неміч минула.
Багато інших було ще зцілень, біля ікони та джерела. Медики довели, що вживання води з джерела лікує зоб, бо вода має цілющі мінерали і містить йод.
Століттями йшли сюди люди, і тепер вони ідуть за поміччю, хоч святиня була сильно знищена в часах комунізму, коли-то з неї зробили туберкульозну лічницю. (За матеріалами: http://www.osbm.in.ua).
Помолившись біля ікони і порозмовлявши з ігуменом монастиря ми вирушили у Золочівський замок. У замку нам провели екскурсію, під час якої ми ознайомились з його цікавою історією. Після відвідин замку нас зустрів о. Михайло Сукмановський, настоятель храму Блаженного Миколая Чарнецького, який і супроводив нас до церкви. Характерна риса церкви є та, що вона повністю дерев’яна. Ми довший час спілкувались про будівництво і історію храму. Отець Михайло розповідав про життєвий шлях Миколая Чарнецького і про його діяльність на Волині. Після закінчення о. Роман з парафіянами подякували о. Михайлу і п. Андрію Мартинишину за теплу зустріч і гарно проведений час і вирушили у Олеський замок.
Оглянувши замок і взнавши його історію ми прогулялися парком, який знаходиться біля стін замку. Усі стомлені і задоволені поїздкою вирушили назад у Дубно. Довший час ще дорогою ділилися враженнями про побачене і вирішили організувати ще й інші поїздки. Надіємось що з Божою допомогою наші плани здійсняться і ми взнаємо ще багато цікавого і корисного про нашу рідну Україну.
Складаємо щиру подяку о. Роману Бобесюку за духовний супровід і організацію поїздки, а також перевізнику п. Романові, що доставив нас цілими і неушкодженими.
